23 листопада 40 кременчужан з обмеженими фізичними можливостями побували в Диканьці. Таку подорож їм подарував Всеукраїнський благодійний фонд «Джерело Дніпра», Почесним Президентом якого є Володимир Матицин.

Поглянути на краєвиди та історичні пам’ятки Полтавського краю поїхали дорослі й діти з Кременчуцького міського товариства інвалідів. Кілька років поспіль до Міжнародного дня інвалідів, який відзначається 3 грудня, ВБФ «Джерело Дніпра» дарував членам товариства сертифікати на навчання на курсах комп’ютерної грамоти, за 5 років ці курси відвідали понад 50 осіб. А торік Фонд вирішив змінити традицію і замість сертифікатів запропонував подорож! У 2012 р. члени міського товариства інвалідів відвідали Полтаву і були в захваті, а цьогоріч їм пощастило побувати в Диканьці, яку прославив у своїх творах  Микола Гоголь.

Найперше кременчуцькі екскурсанти побували у Миколаївській церкві – унікальній за своєю побудовою та першій дерев’яній церкві на честь св. Миколая. Далі в культурній програмі був музей ім. Д. Гармаша з надзвичайно цікавою розповіддю екскурсовода про особливості Диканського краю. Кременчужани дізналися про череп первісного зубра, знайдений під час розкопок, Бузковий та Ялиновий гаї та Тріумфальні ворота, що увінчують перемогу у війні 1812 р. з французами. Вони були споруджені за ініціативи князя Кочубея та стали справжнім історичним символом Диканьки. Також у музеї кременчужанам розповіли про самого князя Віктора Кочубея, в якого було аж 13 дітей, та гетьмана Івана Мазепу, який закохався у свою хрещеницю, набагато молодшу за нього.

Справжнім натхненням для туристів стала картинна галерея імені талановитої французької художниці Марії Башкирцевої, яка народилася неподалік Полтави. Кожна з її картин насичена емоціями. Власне, як і кожна з інших робіт картинної галереї. «Приїду додому – буду картини малювати», – пообіцяла на емоціях одна з екскурсанток. Але перш, ніж їхати додому, заїхали наші подорожуючі ще й до культурно-розважального комплексу «Вечори на хуторі Проні поблизу Диканьки», де їх зустріли грою на гармошці та з козаками на конях. У цьому місці, обладнаному в українському стилі, дорослі та діти поласували смачними українськими борщем та варениками – й ось тоді вже настав час повертатися до Кременчука. Щоправда, їхати назад не хотілося. «Залиште мене тут, я не хочу додому», – попрохала туристка Наталя, яка впродовж екскурсії заряджала всіх навколо своїм позитивним настроєм. Ось як буває, коли душа відпочиває!

Татьяна Апрелева